Головна| Новини| Дмитро Степанюк: „Споживач чекає від тандему «держава – громадськість» негайних рішучих дій!”

Дмитро Степанюк: „Споживач чекає від тандему «держава – громадськість» негайних рішучих дій!”


У епоху так званого «застою» одним із найбільш вживаніших слів у лексиконі «простої радянської людини» було слово «дістати». Бо насправді то була не епоха застою, а епоха дефіциту. Дефіцитними були усі товари і продукти високої якості. Наприклад, такі делікатеси, як ковбаса «московська», чи кава «індійська» більшість населення неозорої радянської імперії не купувало, а «діставало». «Діставали» навіть консерви із звичайною копченою хамсою, котрі називалися заморським словом «шпроти».
Втім, дефіцитом як могутнім важелем впливу на народні маси хитромудро керували згори. Тодішній Союз вважався найбільш читаючою країною у світі, але хороша книга теж перебувала у дефіциті. Як і ковбасу чи каву її можна було придбати з так званого «чорного ходу».


Парадоксально, але нині у незалежній Україні ми маємо ще більш катастрофічну ситуацію. Дефіциту продовольчих товарів начебто нема. У різноманітних «сільпо» та «фуршетах» погляд покупця наштовхується на різноманіття м’ясних та молочних виробів. Але якісних продуктів тут слід шукати хіба що зі свічкою. А деякі з них – вкрай небезпечні для здоров’я.

І вже сьогодні очевидно – держава самотужки не спроможна упоратися з цими негативними процесами. Радянський принцип «несоблюдение ГОСТа преследуется по закону» так як раніше вже не діє. І народного контролю теж немає. Тому не випадково Президент України В.Ф.Янукович і народні депутати ініціювали законопроект «Про громадські організації», котрий має на меті корінним чином змінити роль громадськості на різноманітних державних теренах, зокрема, на споживчому ринку. Пропонуємо професійні судження на цю тему люди професійно обізнаної на питаннях якості Дмитра Степанюка.

Довідка „ПУ”: Степанюк Дмитро Петрович, директор державної проектно-конструкторської установи в гірничо-металургійній галузі (1981-1991 р.р.), депутат обласної ради, керівник потужного промислового району міста, член комітету з питань оборони та національної безпеки ВР України другого скликання, представник ВР, одночасно і Постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим (АРК) і член Ради регіонів (1996-1997 р.р.), перший заступник голови Держспоживстандарту України (2003-2005рр), член колегії, старший референт служби першого віце – Прем’єр – міністра в секретаріаті Кабінету Міністрів України (2007), державний службовець першого рангу, доктор філософії в галузі права, випускник Вищої партшколи ЦК Компартії України, нині громадський діяч.

- Дмитре Петровичу, що діється нині на споживчому ринку в Україні?

- Нині ситуація вже не є такою катастрофічною, як за часів правління найбільших українських «демократів». Пригадуєте, як голова Держкомрезерву позував усім, які смачні «ніжки Буша»? Навіть бабусі відмовлялися тоді купувати цей американський «делікатес», хоча і достеменно не знали про його походження. Гадаю, Держкомрезерв був більш обізнаним. Не міг він не знати, що ті дешеві «ніжки» – це резервне м’ясо з американських військових складів. Після певного терміну зберігання воно підлягало утилізації, за котру ще й платити треба було. Натомість українські меткі ділки, котрі називали себе чомусь бізнесменами, не без підтримки згори завозили їх у величезній кількості в країну за наявності української курятини у достатній кількості.

В той же час з Європи наші виробники ковбас отримували «сировину», у якій і натяку не було на м’ясо. Не гребували вони виробляти з того «фаршу» навіть дитячі ковбаски. Подібних прикладів я міг би навести чимало. Вже й картоплю, часник, фрукти сумнівної якості почали завозити з-за кордону.

Вельми загрозлива ситуація склалася і на ринку алкогольних виробів. Експерти наголошують, що половина і горілки, і понад дві третини коньяків і віскі – підробки. Та й про які коньяки могла йти мова, коли в Україні щезли коньячні спирти?! Великі проблеми і з якістю пива. За оцінками експертів більшість вин стали порошковими, фальсифікатом. Щорічно в Україні від такої алкогольної отрути вмирало близько 12 тисяч осіб, що значно перевищує кількість жертв на виробництві і в ДТП.

Зник не тільки належний нагляд за якістю, але і ослаблений санітарний нагляд в сфері громадського харчування та ресторанного бізнесу. Не тільки картонний папір в котлетному фарші, а і масові отруєння споживачів і навіть дітей стали сумною буденністю. Як зазначає двічі Герой Соціалістичної праці Омелян Парубок то є і такі ковбасні вироби, яких і коти не їдять, але їх дають дітям. Самі споживачі не обізнані і захистити себе на цьому ринку самотужки не спроможні і опинились повністю в руках шахраїв і злочинців.

У країні органом центральної виконавчої влади, який відповідав за державну політику у сферах технічного врегулювання та захисту прав споживачів, був Держспоживстандарт України. Це відомство мало спеціальний статус і широкі повноваження як правозахисний та контролюючий орган. Завдяки професійності і активній позиції його керівництва у 2002-2004 роках були значно посилені позиції держави у сфері технічного регулювання та захисту прав споживачів не тільки на внутрішньому ринку, а також на міжнародному рівні – Україна набула членства у Раді міжнародної організації з стандартизації (ISO).

Натомість це відомство з приходом «помаранчевих» перетворилося у корумповану годівницю для його верхівки, втратило спеціальний статус і членство у Раді ISO. Припустилося ганебної практики розбазарювання бюджетних коштів. Поширилося здирництво грошей з підпорядкованих трудових колективів наприклад у міфічну кишенькову кримінальну «Спілку технічного регулювання»(Спілку), яку очолювали державні службовці або державні інспектори з делегованими повноваженнями. Однією з головних умов при укладанні контрактів з директорами підвідомчих підприємств було регулярне перерахування коштів в Спілку, а не їх професійність. Деяким підприємствам давалися протиправні «плани» штрафів, збільшувати в рік у 2 рази обсяги робіт і перераховувати у Спілку до 6 відсотків від обороту виконаних робіт, що ставило їх перед податковими і місцевими органами в скрутне фінансове становище. Дійшло до того , що під тиском директори вимушені були проводити ці оборудки навіть через колективні договори , демонструючи «добровільність».

Навіть попри те, що тодішнє Голов КРУ з цього питання било на сполох , голів цього органу влади це не хвилювало. І зрозуміло чому. По перше – безкарність. По друге… Загальна сума за період тільки з 2005 по 2008 роки, яка відволіклась від підприємств і йшла на утримання держслужбовців і їх збагачення, склала понад 20 млн. грн. Підприємства належним чином не розвивались, не розширяли свою випробувальну базу. Хабарі затулили очі. Була втрачена стратегія розвитку галузі.

Крім Спілки великі кошти витягувались з підприємств через аудит, який визначені посадовцями аудиторські контори навіть не виконували. Викликає подив той факт, що тодішні правоохоронні органи отримували про це інформацію, перевіряли її, а потім спускали все на гальмах.

Згідно паперів та оприлюднених на веб-сайті органу офіційних даних підвідомче Держспоживстандарту головне державне підприємство (ДП) «УкрНДНЦ» гармонізувало з європейськими 6200 стандартів технічного регулювання, на що використано десятки млн. гривень. Згідно цих цифр керівництвом Держспоживстандарту було видано відповідну низку наказів, що мало б істотно покращити діючу систему технічного регулювання та захисту прав споживачів, наблизити її до міжнародної практики. Проте половина тих стандартів, які вводились в дію наказами, виявилася мильною бульбашкою, тож кошти, витрачені на їх «розробку», фактично використані без виконання робіт. Акти про виконання робіт на протязі багатьох років підписувались, а робота до них не додавалась. Контролюючим органам шахраї надавали підписані акти, вводячи їх у оману.

Мабуть, ще будуть притягнуті до відповідальності посадові особи за це ганебне явище. Адже кошти з 2005 по 2011 щезли чималі. Держава вже тривалий час чекає інвентаризації своєї власності (стандартів), а виробники, імпортери, експортери та випробувальні лабораторії – публікацію усіх гармонізованих стандартів, які слугують доказовою базою виконання вимог технічних регламентів. А їх нема. А рішучі дії владою поки що не застосовувалися. Я переконаний, що принцип про невідворотність покарання спрацює і тут. Справа в часі.

У споживачів України багато претензій до Тимошенко та її першого віце-прем’єр- міністра за ту шкоду, яку вони спричинили за період керування урядом. При ній громадські організації споживачів почали називати владу своїм головним ворогом. Вдумайтесь у ці слова!

Було штучно створено корупційну атмосферу з видачею сертифікатів відповідності імпортованих автомобілів. Дозволялось здійснювати сертифікацію не усім акредитованим органам, а тільки «своїм» «кишеньковим» органам сертифікації. Відтак навмисно створюються проблеми споживачам цієї державної послуги. За повідомленнями ЗМІ та політиків при видачі сертифікатів відповідності самих автомобілів ніхто не бачив. За хабарі сертифікати видавалися на затоплені, контрабандні, крадені і биті авто, тобто як на «чорні» так і «сірі» транспортні засоби.

Загалом кажучи, система сертифікації авто у країні не має достатньої кількості випробувальних центрів, аудиторів і експертів, щоб надавати якісну послугу споживачам. Але цього орган влади не «бачив» і не «чув». Чому? Мабуть тому що, сам був складником задуманої та реалізованої тіньової схеми.

Видавались накази на дозвіл підприємствам виробляти і постачати на споживчий ринок паливо із вмістом сірки понад норму, що знищує мільйони двигунів дорожно-транспортних засобів. Забруднюється атмосфера. Пояснення таке: «входять в скрутне становище» вітчизняних товаровиробників. А чому при «народженні» таких «наказів» голови та чиновники Держспоживстандарту не входять у скрутне становище мільйонів споживачів? Здогадатись також не важко. Усі правоохоронні органи розуміють, скільки такі «накази» варті, але виявляють бездіяльність. Думаю, що хтось таки вивчить ці «накази» детально.

Адже в газових угодах і діях посадовців розібрались і справи передали до суду! Дії посадових осіб Держспоживстандарту – це «дрібниця» в порівняні з газом. Але вони спричиняють не меншу шкоду мільйонам споживачів, так як напряму загрожують безпеці їх життю і здоров’ю, в тому числі дітей.

У Держспоживстандарті зареєстровано близько 50тис. технічних умов (ТУ) з яких понад 10 тис. на продукти харчування в тому числі і дитячі, які собою підміняють стандарти і часто у гірший бік.

В країні не розроблялися належним чином технічні регламенти, а ті , які прийняті урядом, не запроваджуються в життя. Технічні комітети з стандартизації (ТК) ніхто належним чином не координував. Про них згадували, коли треба було провести якусь оборудку, або траплялося «ЧП.» Парадокс:сертифікацію скасовуємо, переходимо на оцінку відповідності і не відомо до чого цю оцінку прирівнювати. Споживчий ринок країни дехто із «патріотів» хотів би перетворити в смітник.

Про усі ці кричущі негаразди громадські організації написали тоді відкритого листа Президенту Віктору Ющенку. Вказали у ньому і на незрозумілу позицію керівництва Мінекономіки України, зокрема бездіяльність тодішнього його керівника, пана Данилишина, який від імені уряду координував цю сферу. Реакція була нульовою. Нині пан Данилишин опинився у ролі політичного біженця за кордоном, третій Президент після свого горезвісного правління вмив руки, Тимошенко знаходиться у СІЗО, а ситуація на споживчому ринку покращилася на дещицю….

- Не віриться, що нова виконавча влада не повторює помилки минулої…

- На ваше запитання-сумнів у мене поки що однозначної відповіді нема. Новій владі залишилася ганебна спадщина. Здирницький стиль в роботі через сертифікацію та стандартизацію вжився в практику.

Глава Держави і уряд цьому і чиновницькому свавіллю оголосили війну. Як професійний держслужб овець, я в діях четвертого Президента України не бачу порушень конституційних прав людини (в тому числі і як споживача), про що дехто базікає. Я бачу спробу наведення елементарного порядку у владі і бажання відродити відповідальність за порушення законів на всіх рівнях. Вважаю, що дисципліна – це складова без якої нема демократії і нема держави. Як армія не існує без дисципліни, так і не існує національної безпеки без дотримання дисципліни і законодавства.

Стосується це, певна річ, і споживчого ринку. На мій погляд, тут при реформі через непрофесійність кадрів, яким доручено її проводити, з’явилось ще більше проблем. Не можна давати здійснювати реформи в науково-технічній галузі нефахівцям і недосвідченим особам, навіть якщо вони близькі і віддані команді, і наближені до трону. Замість Держспоживстандарту з його спеціальним статусом сфера захисту прав споживачів і державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил передані новоствореній Держспоживінспекції, але вже без спеціального статусу.

Головою комісії з реорганізації Держспоживстандарту є заступник голови новоутвореної Держспоживінспекції. А керує технічним регулюванням і навіть інколи підписує документи, в тому числі і кадрові, голова Держспоживінспекції, який не є фахівцем у цій сфері і до неї не відноситься, але є одночасно заступником голови комісії з реорганізації, тобто заступником у свого заступника (?!). Удвох вони незрозуміло що роблять: чи ліквідовують Держспоживстандарт і його професійні кадри, як в центрі так і на місцях, чи його реорганізовують. А це різні юридичні поняття. Тому «акти», які вони видають не мають юридичної чистоти і містять елементи двозначності. Справи розглядаються в судах.
От така «заплутана» схема управління галуззю…Чиновники крутять повноваженнями на свій розсуд і під свої інтереси і можуть в будь-який час відмовитись від прийнятих рішень і відповідальності, посилаючись на відсутність чітких нормативних документів (наприклад щодо правонаступництва) і невизначеність в керівництві і відсутність досвіду. А дехто в зв’язку з цим ловить в каламутній воді «золоту рибку», або чекає груш з неба.

Незабаром спливе рік, як розпочали реформу, а створення територіальних органів Держспоживзахисту ще не відбулося, і ринковий нагляд ними також не здійснюється. Працівники колишніх обласних управлінь попереджені про звільнення, і перебувають в очікуванні. Навколо посад спостерігається незрозуміла метушня. Нових фахових працівників на ринковий нагляд знайти непросто. Щоб їх підготувати, потрібен немалий час. Та ще треба розширювати і матеріально-технічну базу інспекцій, щоб вони могли виконувати свої функції.

Невизначеність і з Національним органом в галузі метрології і з державним метрологічним наглядом з інспекторами метрологічного нагляду. Кому він підпорядковується: Дерспоживзахисту , чи залишається в ДП?. А це ж головний нагляд в державі, який відомий тисячоліття. Він пов’язаний з технічними проблемами, з вимірюваннями. Тут створені потужні лабораторії. Що з ними буде?

Там, де починаються технічні вимірювання, там починається метрологія і наука взагалі. Час, космос, авіація, лічильники, еталони, міри, медичні та правоохоронні прилади і навіть гирі все має відношення до метрології, до вимірювань. Однак як в ринковому, так і в державному метрологічному нагляді окреслився провал. І ніхто не б’є на сполох! Мабуть так сталося тому, що це спеціальні науки, які непрості для розуміння і вимагають високого фахового рівня. Від них залежить як економіка, так і життя людей. Без них нема безпеки держави! .

Законність дій міністерства про передачу технічного регулювання та метрологічного нагляду в його управління разом з ДП викликало серйозну дискусію.

В країні у зв’язку з реорганізацією Держспоживстандарту виникло також питання про незалежний Національний орган з стандартизації, на який орієнтуються відповідні установи за кордоном. На мій погляд, виходячи з міжнародної практики ним може бути не лише державна структура, а й існуючі уже науково-технічні організації, асоціації, академії, які відомі в країні своїми досягненнями й мають міжнародні зв’язки. Вирішення справи також затягнулося.

Державна політика у сфері технічного регулювання реалізовувалась через територіальні органи Держспоживстандарту, які є запорукою розвитку промисловості і забезпечення її конкурентоспроможності. Ці підприємства обслуговують та зберігають державні еталони одиниць вимірювань, які забезпечують Незалежність держави та її Національну безпеку, мають сучасне випробувальне обладнання, досвідчених висококваліфікованих, й наукових та фахівців, результати їх робіт визнаються за кордоном.

Прикладом таких підприємств,які працюють по європейськи,є: ДП»Укрметртестстандарт»(м.Київ), ДП«Харківстандартметрологія», ДП»Дніпростандартметрологія», ДП»Донецькстандартметрологія», ДП»Кривбасстандартметрологія», ДП«Полтавастандартметрологія», ДП«Лвівстандартметрологія», ДП«Волиньстандартметрологія», ДП«ІваноФранківськстандартметрологія», ДП»Київстандартметрологія», ДП«Черкасистандартметрологія», ДП«Луганськстандартметрологія», ДП«Житомирстандартметрологія», ДП«Одесастандартметрологія, ДП«Севастопольстандартметрологія» та інші.


Загалом кажучи це не просто підприємства, а потужні науково-виробничі колективи. Деякі ведуть секретаріати технічних комітетів, очолюють їх і є розробниками національних стандартів. Адже не секрет, що за 20 років Незалежності багато міністерств і інших органів послабили інтерес до стандартизації і весь тягар цієї важливої сфери почав переходити під вплив підприємств Держспоживстандарту.

Тому під час проведення адміністративної реформи дуже важливо зберегти для держави, товаровиробників, бізнесу та споживачів ці підприємства, їх науково-технічний потенціал та кадри. Вони затребувані суспільством і товаровиробниками. Це видно по зростанню щорічних обсягів державних послуг, які вони надають товаровиробникам і споживачам. Беззаперечно, ці підприємства є базовими і на них може спиратися Мінекономрозвитку та торгівлі під час реформування системи технічного регулювання.

На моє переконання, буде дуже корисним для суспільства, якщо новостворені Держспоживінспекції та державні підприємства колишнього Держспоживстандарту візьме під свій контроль СБУ, особливо проведення спецперевірок керівників та їх методів роботи. Адже ці органи і підприємства є інструментом захисту прав людини на безпечне та якісне життя, забезпечення Національної безпеки країни. Останні її дії в сфері технічного регулювання та захисту прав споживачів у мене особисто викликають до служби довіру.

Також корисним буде, якщо уважно ставитимуться до нових директорів і начальників територіальних Держспоживінспекцій Міністр і голови державних адміністрацій, голова Ради міністрів АРК, яким законом надано право контролювати їх звільнення та призначення при погоджені кандидатур.

Роль колегій при призначені та звільнені кадрів не повинна бути формальною, а їх участь в цьому процесі бажано закріпити урядовим нормативним документом, якщо ми справді будуємо громадянське суспільство. Це не складно. Достатньо внести доповнення в типове положення про колегії.

Якщо ми бажаємо підняти значення колегій, то на, моє переконання, слід повернути урядовий контроль за цим інститутом громадянського суспільства і склад колегій та зміни до них погоджувати в урядових відповідальних структурах. У країні не так багато міністерств та органів центральної виконавчої влади, щоб урядовцям не впоратись з цим завданням. Це потрібно і для того, щоб тіньові схеми ділки при владі не освячували авторитетом колегій

Наголошую, в Держспоживстандарті не те що колегія відсторонена від кадрових питань, тут навіть положення, які діють в міністерствах та інших органах центральної виконавчої влади, про порядок щодо укладення, продовження, переукладення та розрив контрактів з керівниками підвідомчих державних підприємств навмисно скасували і не затверджували і, як свідчать судові рішення про поновлення на роботі, одноосібно чинили з кадрами брутальні не правові дії. Про призначені кадрів на публічні посади та керівників територіальних органів перестали повідомляти через ЗМІ , ховаються їх біографії.

Переконаний, що було б доцільно в органах центральної виконавчої влади кадровий резерв також погоджувати з урядом або з куратором міністром, а певний перелік посад – і в Адміністрації Президента України. При призначенні осіб, яких нема у затвердженому резерві кадрів, вимагати від керівників пояснень. Кадровий резерв повинен діяти навіть при зміні перших керівників органів влади. Таке було. Тому і масового «вільного кадрового блуду» відповідальні чиновники в органах влади не припускались…

Буде корисним, беззаперечно, якщо ефективно діятиме скасоване колись Тимошенко погодження урядом, визначених відповідним переліком (номенклатурою), кадрів на відповідальні посади в Міністерствах і органах центральної виконавчої влади.

Враховуючи те, що у владу прийшло багато хай і талановитих підприємців, але недосвідчених керівників, (а інколи і без досвіду на державній службі), кадрові питання не можна повністю віддавати на їх розсуд. Повинен бути за їх діями контроль і координація зверху. Такі заходи будуть ефективними запобіжниками від профанації та корупції.

Настав час, щоб посадовці без досвіду роботи на керівних посадах в органах влади, проходили навчання в Академії Президента України на зразок підготовки кадрів у колишніх вищих партійних школах. Кожний посадовець, який перебуває на публічній відповідальній посаді повинен проходити відповідне навчання і перепідготовку. Непрофесійність в сфері управління – це небезпека для країни і гроші на вітер – для платників податків. Непрофесіонали на фронтах втрачали армії. А дилетанти на державних публічних відповідальних постах, вважаю, наближають втрату більшого: незалежності країни, зраду її інтересів. Вони приведуть народ до бідності, до корупції.

Вважаю, що випускники президентської академії, професіонали державного управління, не повинні нахабно замінюватись на осіб без належної освіти і досвіду роботи на державній службі за принципом «політичної доцільності» або «кумівства».

Престиж профільної академії поки ще не став домінантою при призначенні кадрів. Тим часом академія – не іграшка, на неї витрачаються значні кошти.

Ганебна «політична доцільність» і «політичне квотування» на усіх посадових щаблях «від Ющенка-Тимошенко» та учорашні їх печерні форми роботи з кадрами повинні залишитися на смітнику історії і ганьбою для них.

Сьогоднішні дії керівників держави і уряду в намаганнях протидіяти успадкований корупції оптимістичні. Про свої рішучі наміри у цій царині Президент України Віктор Янукович твердо й переконливо заявив на недавній Асамблеї ООН, підкресливши, що прозорість українського життя у всіх його аспектах буде забезпечена широким залучанням у процес державотворення громадських інститутів.

Дуже ефективним у боротьбі з корупцією при призначенні кадрів є контроль таких інститутів громадянського суспільства як ЗМІ. Корупція боїться світла. ЗМІ сьогодні постійно висвітлюють «успіхи» корупціонерів в сфері технічного регулювання та захисту прав споживачів і все більше отримують підтримку від влади. За це останні тиснуть на ЗМІ, погрожують, звільняють тих, хто чесно виконує свій громадянський обов’язок і бореться з корупціонерами.

З урядових кіл почали лунати пропозиції про перегляд умов СОТ, які були нав’язані імпортерами і проведені в українському законодавстві зацікавленими особами і проти яких виступали інститути громадянського суспільства. Наприклад, щодо послаблення вимог української стандартизації, сертифікації і оцінки відповідності під виглядом подолання технічних бар’єрів в торгівлі. Адже не секрет що вимоги українських стандартів, які унаслідуванні з СРСР і Ради економічної взаємодопомоги, особливо щодо продуктів харчування, медикаментів, є багато в чому вищими в порівнянні з тими, які лобіюють імпортери, завозячи в країну непотріб. Це товари з ГМО, біододатками та інше. Тобто, вимагають гармонізувати їх під себе методом зміни обкладинок стандартів. Але і таким способом треба їм робити офіційний переклад та виконувати нормативні процедури по їх введенню в дію. І хтось повинен це робити професійно. Зрозуміло за кошти.

Нині ми дістали найбільший у Європі підлітковий алкоголізм. І лише нещодавно заборонено споживання сумнівної якості українського пива у громадських місцях. А безоглядна телереклама цього та міцних алкогольних напоїв вже давно перетнула усі цивілізовані межі. В результаті на споживчому ринку маємо те, що маємо.

Переконаний, що Президент та уряд самотужки з такими проблемами не впораються. Їм потрібна всемірна підтримка суспільства, передусім з боку громадських організацій. І Президент Віктор Федорович і Прем’єр-міністр Микола Янович і перший віце – прем’єр-міністр, Міністр Андрій Петрович це прекрасно розуміють. Запропонований проект закону «Про громадські організації», у разі його прийняття, істотно розширить повноваження і можливості останніх. Але для його запровадження потрібні і рішучі дії влади.

- Але якісь позитивні зрушення все ж таки є?

- Сьогодні на споживчому ринку з’явилося кілька істотних зрушень. Згідно владного рішення нині усі вітчизняні продовольчі товари маркуються на предмет наявності у них ГМО. А яким, пригадаю, був опір імпортерів і їх «дахів» діям влади у цьому напрямі. Уряд відміняв навіть під їх тиском власні рішення, переносив їх на інший час. Дехто бажав годувати власного споживача і не інформувати його по те, чим він його годує. Це ж як потрібно не поважати людину, щоб наживатись на її здоров’ї !? З’явилося в країні кілька потужних оптових ринків, котрі є першою ластівкою у розвитку заготівлі на державному рівні.

Зішлюся на такий курйозний приклад… Заїхав якось у гості до знайомого фермера малої величини. Той зрадів, побачивши у моїх руках «тормозок». Виявилося, що з готівкою у нього сутужно. А пенсію витрачає на покупку палива для трактора. Виростив непоганий врожай зерна, а продати бодай частину не має змоги через відсутність ефективної системи заготівлі. Люди мають товар, але не мають змоги його продати, щоб мати готівку. А шахраї, перекупники, яким нема конкуренції, користуються цим і під виглядом «заготівельників» їх дурять, роблять збитковими, знищують сільгоспвиробництво монопольними низькими цінами.

В той же час на шляху від товаровиробника до споживача ці ціни «заготівельники» спекулятивно піднімають в декілька разів і жонглюючи ліберальними ідеями, паплюжать державне регулювання. Ніде в світі повного лібералізму нема. І ідея, що ринок сам себе відрегулює, утопічна і слугує на українському споживчому ринку ширмою для зловживань. Для стабілізації споживчого ринку в країнах з розвинутою демократією (Євросоюз, США) широко використовують ринкові державні регулятори, жорсткий державний контроль за безпекою та якістю товарів, робіт, послуг, реально сприяють громадським організаціям споживачів, на них спираються. В Україні це право закріплено в Конституції країни, але воно не діє: практично скасовані інструменти контролю за продовольчим ринком, наприклад сертифікація продуктів харчування, а технічних регламентів нема, запроваджувати оцінку відповідності нема до чого. Закон «Про захист прав споживачів» знівельовано більше в сторону соціально безвідповідального бізнесу, ліквідована раптова перевірка шахраїв. Конституційна державна система захисту прав споживачів та технічне регулювання споживчого ринку починаючи з 2005 року «реформується» і весь час в гіршу сторону.
Тож розширення мережі оптових ринків та відродження належної споживчої кооперації, гадаю, відчутно допоможе споживачам, нашому фермерству і пересічному селянину, котрі і нині переживають не найкращі часи, особливо після приєднання країни до СОТ.

Поки що від такого приєднання відчутного покращення життя український споживач не відчуває, безпека життя погіршується..

- Саме час у світлі ініціативи Президента України поговорити про діяльність громадських організацій.

- Кажуть, що один у полі не воїн. Саме тому владі конче необхідно взяти у союзники чи не усіх споживачів України. Настав час при знаходженні країни в СОТ особливу увагу приділити просвітницькій діяльності у навчальних закладах серед дітей, учнів та студентської молоді, які є найбільш незахищеними від небезпечних товарів, робіт та послуг. Споживач повинен бути освіченим, тоді він буде небезпечним для шахраїв і соціально безвідповідального бізнесу. Сьогодні споживач не є таким. Ним маніпулюють. За рахунок його здоров’я збагачуються. На його необізнаності паразитують корупціонери та іншого роду злочинці.

В країні відсутній діалог в трикутнику «влада-бізнес-споживач». Ми повинні змінити статус споживача і ставлення до нього. Адже саме споживач є головним інвестором вітчизняної економіки. Тому беззаперечно повинно діяти світове правило: «Споживач завжди правий!», в тому числі в законах.

Теза – «моя хата з краю і я нічого не знаю» – не повинна працювати. Керівники повинні нести відповідальність за підпорядкованих і підлеглих осіб. Адже чимало корупційних дій здійснюють підлеглі на «прохання» або за тіньовими схемами самих керівників. Тож альтернативи громадським організаціям та ЗМІ для досягнення мети щодо подолання непрофесійності та корупції в умовах демократії у влади нема. Роль громадських організацій в адмініструванні неможливо переоцінити.

У зв’язку з цим переконаний, що настав час частину функцій у сфері технічного регулювання та захисту прав споживачів делегувати на тендерній основі інститутам громадянського суспільства з відповідним фінансуванням та звітністю. Експерти вважають, що треба енергійно цю чутливу сферу, якою є споживчий ринок, ставити під громадський контроль.

Кабінету Міністрів України бажано невідкладно затвердити цільову програму по захисту прав споживачів на 2012-2015рр., де передбачити посилення ролі громадськості у забезпечені безпеки та якості життя українських споживачів та фінансування в межах хоча б одної гривни на споживача країни.

Багато резервів криється на стиках діяльності міністерств і відомств. Тому об’єктивно з прийняттям нової законодавчої бази та реформування влади виникла необхідність посилення міжвідомчої координації з питань безпеки та якості життя людини.

Але така координація буде ефективною, якщо вона здійснюватиметься не Міністерством, а Президентом, або Прем’єром особисто. Адже не секрет що наш український чиновник, отримавши навіть невеличку «булаву» на управління, уявляє з себе гетьмана, будучи слугою народу, і творить у своєму відомстві часто не правові, шкідливі як суспільству, так і іншим відомствам дії. Нерідко і від необізнаності.

Така ж координація повинна відбуватись і на регіональному рівні на чолі з Головою Ради міністрів АРК та Головами державних адміністрацій. Для цього необхідне видання відповідного нормативного акта або Президента або уряду.

На моє переконання, настав час розглянути також питання про безпеку та якість життя людини за участі громадських організацій або з Радою з економічних реформ, або з Радою з питань Національної безпеки та оборони при Президенті України.

Низка ветеранських громадських організацій стурбовані небезпекою та якістю продовольчого ринку та медикаментів і ініціювали питання щодо проведення парламентських слухань з проблем споживчого ринку та технічного регулювання. Сподіваюся, усі парламентські фракції підтримають їх, передусім депутатська більшість.

Життя як найбільш об’єктивний наставник вже наполегливо підказує, що в багатопартійній демократичній державній системі управління захист прав споживачів повинен бути надійно прописаний на конституційному рівні.

Тож вважаю, що час вимагає швидкого наближення змін до Конституції України. На моє переконання, право на безпечне та якісне життя споживачів повинен здійснювати стабільний конституційний орган. З огляду на Конституцію України зразка 1996 року, в розробці і прийнятті якої я брав участь, права споживача залишились недостатньо доопрацьовані і сьогодні він пожинає гіркі плоди і , перш за все, від шарахань у різні боки у сфері управління галуззю.

Наприклад, до 2000 року функціонували Держстандарт і Держспоживзахист. Потім вони були ліквідовані і передані до Мінекономіки. Через критичну ситуацію на споживчому ринку в 2002 році був утворений новий орган «Держспоживстандарт» з спеціальним статусом, в якому об’єднали функції держави щодо стандартів і захисту прав споживачів, вийшовши на прогресивну модель ISO «Стандарт для споживача!». З-за провалів «помаранчевих» у кадровій політиці, зокрема при призначені перших осіб та втрати контролю за ними, цей орган центральної влади загруз остаточно в корупції, з якої не може виплутатись до сьогодні. Як кажуть, «догрались у політику і з продажем квот». У 2010 році Держспоживстандарт ліквідовують і «створюють» Державну службу технічного регулювання (ДСТР). При цьому повис в повітрі захист прав споживачів. Не створивши ще ДСТР, як її в 2011 році ліквідовують і Держспоживстандарт реорганізовують в новий орган : Державну інспекцію захисту прав споживачів та ринкового нагляду – «Держспоживзахист». Тепер технічне регулювання, тобто Держстандарт, повисло в повітрі. Чому так трапилось?

Виникла велика кількість проблем з законодавством і кадровим фаховим технічним забезпеченням галузі. А чи можна цьому було запобігти? Переконаний, що так. Багато спеціалістів вважає, що треба було тільки ставити на чолі Держспоживстандарту не бізнесменів з «вулиці», а фахівців в цій галузі, з досвідом роботи і встановити над ними в фінансових і кадрових питаннях дієвий контроль держави, колегії, інших інститутів громадянського суспільства . І все.

Вважаю, що Президент і уряд спроможні відновити дієву в минулому систему роботи з кадрами в країні, уже в незалежній демократичній Україні. Основні принципи цієї роботи відомі: освіта, досвід, спец перевірка, призначення та звільнення з урахуванням пропозицій консультативно-дорадчих органів як колегії, громадські ради, конкурсні комісії та інше, розміщення інформації про призначені кадри на публічні посади та їх біографії в ЗМІ та Інтернеті, контроль, заслуховування звітів, заохочення, притягнення до відповідальності.

Я прихильник гасла Партії Регіонів – «Краще збережемо нове побудуємо!» який ефективно діє в багатьох регіонах при професійному фаховому і якісному управлінні.

Безпека та якість життя споживача повністю залежить від якості владного управління та від свідомості громадян, активності їх громадських організації.

Непогано було б для підвищення якості управління розгорнути внутрішню критику в провладних партіях щодо незабезпечення належного керівництва посадовцями дорученими сферами та ділянками роботи відповідно до затверджених і оприлюднених для них політичних платформ, й виявлених помилок та зловживань. І не з метою кадрових чисток, як це було за радянських часів.

Критика, як і освіта, завжди була дієвою силою в роботі з кадрами, сприяла підняттю дисципліни і професійності. Мені імпонує, що четвертий Президент України, який має великий досвід управлінської та господарської роботи в потужному промисловому регіоні, пізнавший усі глибини й пороги життя, в своїй діловій практиці ефективно застосовує критику до чиновників, незважаючи на те, які вони обіймають посади. Понад усе справа, а не політичний популізм!




Сокращенный вариант интервью Д.П.Степанюка опубликован 14 октября 2011 года, в газете "Правда Украины", тираж 160 тыс.экз.

Для споживачів
Від якості влади - до якості життя!
Знак якості Знак якості
Знак антиякості Знак антиякості
Опитування
Чи захищає влада ваші споживчі права?