Днями подруга у всесвітній мережі побачила інформацію про такий флешмоб: збирається компанія «поціновувачів» супермаркетів, обирає серед них магазин-жертву, приходить туди і починає їсти все, що бачить. І за цю спонтанну трапезу платити не планують. На переконання учасників акції, таке безкоштовне об’їдання магазину — їхня помста за надвеликі націнки та збагачення власників супермаркетів за рахунок покупців. Подруга настільки перейнялась  ідеєю помститися, що навіть запрошувала долучитися до акції. Із супермаркетами в неї свої рахунки: то товар продадуть з вичерпаним терміном придатності, то продукція згідно з маркуванням нормальна, а відкриваєш, наприклад, пачку із сиром, а він цвілий… Від пропозиції взяти участь у флешмобі я відмовилася, адже вважаю, що є законні методи впливу на супермаркети, в яких полюбляють обдурювати покупців. Ось тільки подруга на подібну ремарку апелювала, мовляв, перевірки контролюючих органів нині заборонено, тож як ще можна покарати магазини? 

Безкарність породжує нахабство

З 13 серпня 2014 року в Україні діє обмеження на перевірку бізнесу. Дозволено лише ті, які проводить Державна фіскальна служба, що переймається надходженням грошей до  держбюджету. Перевірка якості й безпечності продукції не є компетенцією цього держоргану.

Запроваджували мораторій задля подолання корупції серед контролюючих органів. Справді, раніше деякі нечесні контролери використовували перевірки для самозбагачення. Проте так робили не всі, а керівники підприємств все-таки не бажали часто бачитися з контролерами, які мали право завітати з позаплановим візитом за скаргою споживача, тому намагалися не конфліктувати з обдуреними ними ж людьми. Після ухвалення мораторію ситуація змінилася, тепер нечесні виробники лише посміхаються на погрози споживачів звернутись «куди треба». 

— Такого жахливого стану захисту прав споживачів, як сьогодні, не було за всі роки незалежності. Під дію мораторію на перевірку бізнесу потрапив і захист прав споживачів, — зазначає голова Громадської ради при Держспоживінспекції України Олег Цільвік. — Як наслідок, сьогодні людині майже неможливо захистити гарантовані Конституцією права. Чому майже? Бо єдине, що залишилося, — можливість звертатися до суду. Щоправда, за нашою статистикою, із загального обсягу позовів від споживачів задовольняють лише до 20% з них.

Зрозуміти, чому суди стають на бік виробника, нескладно: з одного боку, їхні юристи мають значно вищу, ніж звичайний споживач, обізнаність у правовій сфері і знають «лазівки» в законах, а з другого — купити «правильне» рішення для них простіше. 

— У нашій практиці був випадок, коли рішення, ухвалені судом, не відповідали вимогам законодавства. І це сталося попри те, що у споживача були результати експертиз, які свідчили на його користь, — каже Олег Цільвік. 

Скарги в нікуди

Щоправда, згідно з офіційною статистикою Держспоживінспекції, кількість скарг зменшилася. На думку представників бізнесу, це позитивна тенденція, а захисники споживачів сходяться на тому, що річ у розчаруванні людей. Адже, знаючи про заборону перевірок, вони перестали писати скарги, бо не бачать у цьому сенсу. 

На що ж найчастіше скаржаться споживачі? За інформацією громадських організацій, приблизно 35% скаржаться на якість промислових товарів, 35% — на послуги (ЖКГ, виготовлення меблів, вікон, телекомунікаційні тощо), приблизно 10% — на якість продуктів харчування. Насправді, на думку експертів, порушень щодо захисту прав споживачів у харчовій галузі значно більше. Адже коли людина купує продукцію, у якої минув термін придатності, вона не йде скаржитись до Держспоживінспекції, оскільки не хоче витрачати час і нерви, відвойовуючи 50 гривень за неякісну ковбасу. У кращому разі намагатиметься повернути гроші або обміняти товар у продавця. За наявності чека в більшості супермаркетів це роблять без зайвих слів. 

Чого аж ніяк не можна сказати про віртуальні магазини, де останнім часом масово почали продавати неякісну техніку. Так, кмітливі підприємці скуповують за кордоном відремонтовані гаджети, привозять їх в Україну і продають як нові через Інтернет. Аби не придбати вживаний телефон, експерти радять купувати техніку лише в тих Інтернет-магазинах, на сайтах яких у графі «координати» вказано не лише номери кількох мобільних телефонів, а й стаціонарний та адреса офісу. Якщо цього немає, варто відмовитися від купівлі, адже потім нікому буде пред’явити претензії. 

«Після введення мораторію у нас і в партнерських організацій буквально розриваються телефони, — наголошує Олег Цільвік. — Якщо порівняти статистичні дані Держспоживінспекції другого кварталу минулого року з цьогорічним аналогічним періодом, то кількість скарг зменшилась учетверо. Єдина категорія скаржників — це ті, хто серйозно постраждав від купленого неякісного товару, наприклад, отруївся». 

Не краща ситуація і з виконанням норм, наприклад антитютюнового закону.

 «Після ухвалення антитютюнового закону в 2012 році за його виконання взялися активно. Нині ситуація змінилася не в кращий бік, — розповідає голова центру громадського представництва «Життя» Андрій Скипальський. — Нещодавно я порекомендував знайомим ресторан, який був бездимним ще до запровадження закону. Та згодом вони зателефонували із зауваженням, що там курять. Тобто впав останній бастіон, власник цього кафе був ідейним, та й він здався. Тепер закону не дотримуються, адже немає контролю». 

На громадському контролі

Щоправда, громадські організації ще виїжджають і намагаються проводити рейди. Ось тільки представники бізнесу, тільки-но бачать громадських контролерів, одразу ж викликають міліцію, вважаючи, що вони порушують заборону на проведення перевірок. 

— Під час проведення обстежень бізнесмени нам закидають звинувачення в порушенні мораторію на перевірки. Тому доводиться пояснювати, що ми представники громадських організацій, а не державних контролюючих органів, що маємо право закуповувати продукцію, а потім робити з нею все що заманеться, адже з моменту придбання стаємо її власниками, — зазначає Олег Цільвік. — Нам ніхто не може заборонити здавати куплену продукцію в лабораторію, аби дослідити її якість і безпечність. Також маємо право проводити обстеження, а не перевірки. 

Ще один дуже важливий аспект, на який радять звернути увагу експерти: брак ринкового нагляду шкодить і внутрішньому, і зовнішньому ринкам України. Погіршення якості й безпеки товарів, робіт і послуг очевидно матиме негативні наслідки — Україна ризикує набути у світі іміджу країни низькоякісних товарів та послуг. 

Варто наголосити, що громадськість виступає не за скасування мораторію як такого, а саме за вилучення з-під його чинності певних напрямків, брак контролю за якими призводить до негативних наслідків. 

«Мораторій у нинішньому вигляді може спровокувати соціальний вибух. Суспільство дуже критично ставиться до будь-яких неузгоджених кроків держави, надто коли взагалі нікому не можна ні на що поскаржитись, — наголошує народний депутат Ігор Луценко. — Тому нині ми доопрацьовуємо законопроект, який би вирішив це питання». 

Таким чином, аби розірвати замкнене коло і захистити споживачів, мабуть, варто підтримати ініціативу громадськості й дозволити перевірки за скаргами споживачів. Інакше вони братимуть ініціативу у свої руки і масово влаштовуватимуть флешмоби у стилі «не з’їм, то понадкушую». Звісно, великої шкоди такі дії супермаркетам та їхнім власникам не завдадуть, проте настрій зіпсують. 

Джерело: Урядовий кур'єр