Головна| Книга скарг| Укрпошта як пародія на слуг народу

Укрпошта як пародія на слуг народу


Наша пошта претендує називатися слугою народу. Вона ніби й покликана служити людям, а нагинає людей, як парламент. Але якщо той далеко, то вона – як лікоть… Не дістанеш. Якщо ви в Калуші спробуєте передплатити додому пресу, то ще не факт, що будете її отримувати. Та навіть якщо й потрапить газета у вашу поштову скриньку, то це зовсім не означає, що свіжа. Газету доставлять і через тиждень. А можуть і взагалі проігнорувати. Та відомо ж: преса – продукт, що швидко псується… І що найгірше – нема права нікому й слова сказати. Начальнику поштового відділення № 1 Ользі Мельник пальця в рот не клади – відкусить. Мало того, що обізве при повній залі людей, та ще й єхидно порадить звертатися на «гарячу» лінію Укрпошти. Ми, люди, інколи занадто тугодуми, до нас і на третій раз не доходить, чого вона глузує і глузує з нас. Хоч начебто права споживача за нами, та спробуйте їх обстояти! Тому за пресою і за пенсією нас привчають уже ходити в поштове відділення. Тому в ньому завжди гамірно й тісно. На енний раз терпець врешті вривається – і набираємо 0800-300-545. Це номер контакт-центру УДППЗ «Укрпошти». Нашу скаргу вислуховують і ще порадять в разі повторних порушень звертатися до них на електронну пошту ukrposhta@ukrposhta.ua. Ви помиляєтеся, якщо сподіваєтеся, що ваші слізні молитви одразу ж будуть почуті – отримаєте посилання на п. 20 Закону України про «Звернення громадян» стосовно місячного терміну відповіді. Хоча, здавалось би, на що там чекати місяць – все ясно: приносьте пошту своєчасно – і все тут. Отак протягом місяця ти надсилаєш-надсилаєш свої претензії… А їх навіть ніхто й не читає. У цьому переконуєшся у кінці місяця, коли отримуєш відповідь від Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта». Так, стверджується у відповіді, адресант передплатив (надається докладний перелік) газети, «які доставляються… через поштову скриньку, яка знаходиться у справному стані». Оце і все, що стосується нарікань на доставку. Про факти порушення ні-гу-гу, а скриньку, очевидно, випробовували на міцність. І то не один раз… У відповіді що не абзац – то перла. Повідомляється, наприклад, про те, що в четвер «була проведена перевірка щодо стану поштової скриньки (знову дісталося бідолашній! – В. К.) та доставки періодичних друкованих видань» і – о, диво! – виявили в ній аж дві газети «Галичина» (оскільки у вівторок її не принесли, то в четвер самі ж поклали. Але ж у середу було надіслано в Укрпошту проблемне звернення щодо відсутності «Галичини» за той же вівторок. А в п’ятницю – ще одне: про те, що вівторкову «Галичину» поклали, а про газету «Експрес», що виходить у четвер, «забули»). Мабуть, розраховували на вдячний фіміам – і не отримали його. Тому, як покарання, не поклали газету. Але ж люди добрі: доставляти своєчасно пошту й кореспонденцію – це ж ваш обов’язок! Щодо «дякую» як хабар ми ще повернемося. Зараз читаймо далі. Наступний абзац виглядає надзвичайно цинічно. Бо йдеться якраз про те, що з начальником відділення «проведена відповідна робота щодо культури спілкування та толерантності по відношенню до споживачів. При звернені споживачів негайно реагувати на кожне звернення щодо неякісного обслуговування споживачів та приймати оперативні рішення по вирішенню даного питання». Хто і про що міг говорити із начальником, коли за цілий місяць (напередодні отримання відповіді) тільки один раз всю пресу принесли вчасно й у повному об’ємі (!). Хай вибачить читач за ці розлогі цитування. Проте це не тільки стиль письма працівників Укрпошти, з якого видно, з ким маєш справу, а й стиль їхнього керівництва. Ми з вами не люди, а споживачі – що нам всунуть, те й маємо приймати безумовно. Без права голосу всупереч. Автор цих рядків мав нагоду в цьому переконатися у бесіді із шановною Дарією Вовчук, і не підозріваючи, що вона ось-ось стане автором цитованої нами відповіді. Ви собі не уявляєте, з якими зусиллями щойно примушував себе набрати слово «шановна», згадуючи, як Дарія Дмитрівна договорилася до того, що відверто заявила: якщо ви не маєте довідки про те, що ви опікун у своєї матері (саме на її адресу приходить преса), то ми маємо право взагалі не реагувати на ваші звернення. Грішним ділом подумалося: ляпнула жінка в емоціях. Ба, ні. На цьому вона наполягає у підписаній нею відповіді… Так, ш-шан-н…, але ж на слізні телефонні дзвінки стареньких у поштове відділення у відповідь звучать у кращому разі глузування, а то й просто кидають слухавку! Згадалося мимохіть при цьому в древнього Есхіла: помилятися ми всі можемо, а от наполягати на своїх помилках властиво тільки дурневі… Але це, вважаємо, зовсім не має стосунку до нашої справи – Есхіл жив ще до нашої ери! Наступний абзац мав би нас розчулити у тому, як важко задовільняти запити не людей – споживачів, коли «гостро стоїть питання щодо вакансій листонош». Нас запевняють, що ведеться робота із ЗМІ, міськими центрами зайнятості, із сайтами по пошуку персоналу… Завершується тирада власно надуманим ними ж висновком: «проте дане питання на сьогоднішній день залишається невирішеним». І тут щось не дуже сходиться. Не полінуйтеся і зазирніть на веб-сторінку Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» http://ukrposhta.ua/ifr# – і переконаєтеся: є вакансії листонош будь-де, в будь-якому районі, тільки не у Калуші. Отже, для цього міста проблема висосана з пальця, штучна… Коли навіть «Спасибі» – як хабар На телефонний дзвінок Євген Калиній (заступник начальника Калуського центру поштового зв’язку) – немічна 84-річна мати не отримала пенсію через халатність листоноші – реагує миттю: «Гроші зараз принесуть!» І справді, не минає й години, як листоноша відлічує заборговану суму. Другого дня звертаюся до нього з проханням допомогти такій же безпомічній 91-літній жінці, якій затримали пенсію на три дні. І чую у відповідь інтонацію невдоволення: «Ви мені маєте бути вдячні, що ВАШІЙ матері допоміг…». Звично звертаємося на 0800-300-545. Реагування, правда, вже не таке миттєве, але таки сталося. Після втручання контакт-центру та перевірочного дзвінка Євгена Калинія до старенької аж другого дня їй таки приносять заборгованість. Першого разу не надали значення словам невідомого нам досі якогось п. Калинія, бо кажемо спасибі за звичкою і не вбачаємо чогось героїчного від свого візаві. А виявляється, одного спасибі мало… У Калуші поштовики, потім з’ясувалося, це «спасибі» вимагають як хабар. А коли ти вже дав його достатньо, тебе шантажують. У відповіді тебе тикають носом в інструкції, яких самі ж і не дотримуються. Ваш покірний слуга жадає зберегти ваші, читачу, нерви, щоб не переповідати всі подробиці пройдених споживачем сім кіл пекла пересічним, як кажуть поштарі, споживачем, щоб домогтися отримання виплат, що належали його матері. Ми намагалися знайти точки зіткнення інтересів, компромісу, але всі районні й обласні клерки вони били тільки в лузу «споживача»: це він винен, що отримував виплати без довіреності, а тепер все буде, так би мовити, ПО ЗАКОНУ. І ось останнього дня виплати до лежачої 84-річної жінки, ветерана ОУН-УПА, додому нарешті прийшли листоноша у супроводі інженера центру поштового зв’язку (наполягав прийти п. Калиній, але у нього, певно, в суботу виявилися важливіші справи). Виплати провели. Підписи зібрали. А от про паспорт жінки, який треба було звірити перед процедурою, «відповідно ДО ЗАКОНУ», як наголошувала заступник директора Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» п. Д. Вовчук, ніхто в неї так і не спитав. У наших слуг народу, як завше, подвійні стандарти. Так само діє і начальник поштового відділення № 1 Ольга Мельник: спочатку видає кошти без довіреності, а коли їй нагадують про своєчасність надхоження преси – вказує на ту ж інструкцію: щоб було «по ЗАКОНУ». Ну а п. Д. Вовчук на завершення своєї відповіді подякувала мені за те, що я користуюся їхніми послугами (???). Вона вирішила, що виконала свою місію сповна. Натомість у Котакт-центрі Укрпошти так не вважають. Вже в новому, 2017 році вони телефонували й цікавилися, чи задоволений клієнт. Вони, очевидно, не знають про її, з дозволу сказати, відповідь… Коли альтернатива є… Ми не випадково обмовилися про день виплати як останній. Так воно і сталося. Адже в нашому суспільстві, якщо тебе не задовільняє стан обслуговування, має бути альтернатива. Старші люди звикли до послуг листонош, то й радо йдуть на те, щоб отримувати через нього свої соціальні виплати. Та останнім часом у своїх поштових скриньках виявляють записочки: мовляв, є пенсія, прийдіть отримати в поштове відділення… І люди ходять. Вимушені. Наступного разу цілий визначений день виглядають у вікно, а то й просять дітей, внуків, сусідів, щоб повідомили про прихід листоноші, щоб не тягти свої старечі кості через усе місто. Ось що розповіла 91-літня пенсіонерка Марія Пітулей. Вона три дні не закриває двері в будинку для листоноші, щоб принесла пенсію, яку їй призначено отримувати із 4 числа місяця. Телефонувала у відділення зв’язку, але там спочатку обіцяють, що прийде листоноша, а далі просто кидають телефонну слухавку. Скаржиться колишній остарбайтер на те, що не отримувала три місяці передплачену на друге півріччя 2016 року газету «Дзвони Підгір’я». «Раніше, коли не було снігу, я якось з коштурцем ходила у відділення – брала і пенсію, і газети». А можна жити і без тривог, і – головне! – без проблем отримувати ту ж пенсію чи іншу виплату. Ніж ходити в тісне поштове відділення, вистоювати черги, краще їх отримувати будь-коли, навіть у вихідні чи свята, підійшовши до найближчого банкомата чи банківської установи. Для того, щоб перейти на таку форму обслуговування, нема потреби виходити із житла – достатньо дзвінка на «гарячий» телефон будь-якого банку (не будемо робити рекламу будь-якому з них). Відгукнеться працівник банку, допоможе оформити заявку, та ще й терпляче почекає, поки ви напишете заяву в місцевий Пенсійний фонд і вкине листа в поштову скриньку. Не випадково в Калуші й у районі більшість пенсіонерів надає перевагу отриманню коштів через банківські установи! А новопризначені пенсії – всі поголовно! …і коли її немає Якщо з отриманням різноманітних виплат проблем нема, бо є альтернативні можливості, то, здавалось би, з передплатою і отриманням пошти з цим сутужно. Так думається логічно. Однак Антимонопольний комітет України (АКУ) іншої думки. Голова Івано-Франківського територіального відділення АКУ п. Тетяна Савчин офіційно повідомляє, що це питання «не відноситься до компетенції органів Антимонопольного комітету України». Опускати руки – значить змиритися з таким станом справ. Тож у листуванні з контакт-центром Укрпошти «збираю такі (як від п. М. В. Пітулей – В. К.) повідомлення і створюю ініціативну групу по збору підписів для звернення в органи місцевої влади» з метою впливу на місцеві відділення Укрпошти. Дотримую й останньої обіцянки: «Арсенал впливу на ситуацію ще не вичерпано. Є ще сила преси…» Замість висновку Це тільки Укрпошта має право не виконувати свої обов’язки, а інші люди, споживачі, такого права позбавлені. Сім звернень до Укрпошти знадобилося для того, щоб нарешті якось налагодити своєчасну доставку преси. Впродовж усього місяця з контакт-центру часто телефонували, цікавилися, чи змінилася ситуація. Тоді як в області навіть не вникали у суть справи. Дивні думки виникають… Києву, на відміну від Івано-Франківська (це як лікоть: близько, а не ймеш), вдалося вплинути в проблему й щось змінити на краще (чи надовго?). …Наші добрі традиції, у яких духівник, учитель, листоноша завше були бажаними гостями в кожній оселі, поволі відходять у минуле. На них тисне, їх посуває західний прагматизм, який, кажучи вустами обласного чиновника, ми маємо «справу з цифрами, документами, фактами», а все інше – пусте, не варте уваги. Тому й той інший уже не людина, а споживач. І якщо не зиск, то бодай приплив адреналіну від ображання чи просто ігнорування того «іншого» ти таки отримуєш. А літні люди не можуть (чи не хочуть?) цього осягнути. І їх наздоганяє гірке розчарування від того, що те завше бажане й звикле віконечко людського спілкування затьмарюється зневажливим ставленням прагматиків. Наша героїня вже зробила свій вибір й отримує свої кошти своєчасно й без проблем. Та є ще автор цих рядків. Він передплатив пресу на 2017 рік на цю ж адресу. Значить – він ще не втратив надії на Укрпошту… Чи, може, дарма? Володимир Криворучко. Калуш –Івано-Франківськ – Калуш
Для споживачів
Від якості влади - до якості життя!
Знак якості Знак якості
Знак антиякості Знак антиякості
Опитування
Чи захищає влада ваші споживчі права?